Чи має вода пам’ять?

Це, на перший погляд, загадкове питання сьогодні має одну відповідь. І ця відповідь – “ні”.
Кашпіровський з його заряджанням води через телевізор був не єдиною людиною, який успішно просував цю лженауку. Завдяки цьому судженню народилося ціла псевдонаука — гомеопатія.
Новим основоположним принципом цієї науки вирішили прийняти “пам’ять води”, яка досі є основоположним принципом гомеопатії. Теорія полягала в тому, що вода має молекулярну пам’ять і зберігає властивості речовин, які були розчинені в ній раніше, до багаторазового розведення.
Міжнародне товариство розглядає гомеопатію як шарлатанство. Такої ж позиції дотримуються офіційні представники органів влади в усіх розвинених державах і відповідно Всесвітньої організації охорони здоров’я. Позиція МОЗ України з цього приводу теж однозначна.
У 1999 році японський вчений Емото Масару випустив книгу “Велика таємниця води”, яка розповідала про те, що кристали замороженої намоленій води виглядали естетично краще, ніж інші.
Підтверджень цьому факту теж ніхто не знайшов, зате багато вчених показали факти про те, що це неможливо.
Пізніше фонд Джеймса Ренді призначив премію в 1 млн.дол.США тому, хто доведе ефект пам’яті води. Було кілька спроб підтвердити доводи Беннівеста про зміну структури води, але жодна з них не завершились успіхом.
Ну ось трохи інформації про теорію пам’яті води. Тепер ви знаєте, що пам’яті у води немає, а вірити в неї чи ні вирішувати вам 🙂